Напади на бізнесменів, розподіли сфер впливу, маніяки та вбивці — все це не оминуло місто, область та тероризувало звичайних жителів. За період незалежної України у Дніпрі та регіоні відбулося немало кримінальних подій.

Ми обрали найгучніші події, які відбулись у період з 1991-го до сучасності...
«БАНДА МЕДИКІВ»: УБИВСТВО ЯК МИСТЕЦТВО
У 1990-х у Дніпропетровську сталася велика кількість загадкових смертей молодих і здорових бізнесменів. Вони вмирали від серцевого нападу, крововиливу в мозок та інших, цілком природних, причин. Як згадували оперативники, в ті часи було лячно всім. І навіть кримінальним авторитетам.

«Були розрізнені відомості, що в місті діє якесь угруповання, котре здійснює вбивства на замовлення. Але що це організована структура, стало ясно вже потім, у ході подальшої оперативної роботи. Члени цього злочинного угруповання намагалися зробити все можливе, щоб злочини виглядали як нещасний випадок», — розповів у інтерв'ю програмі "Злочин і покарання" колишній глава пресслужби СБУ в Дніпропетровській області Ігор Воловик.

У квітні 2001 року СБУ спільно з УБОЗ увірвалися в орендовану київську квартиру. 10 кілограмів вибухівки, автомат Калашникова, чотири пістолети, десять насадок для безшумної стрільби й, звичайно, шприци з медичними препаратами — беззаперечні речові докази у справі "Банди медиків".

Того дня правоохоронці викрили та затримали учасників ОЗУ, які впродовж чотирьох років виконували замовні вбивства бізнесменів і кримінальних авторитетів.

Лідерами банди виявилися Ігор Зімін і Юрій Іванський. Вони разом служили в армії, а після звільнення в запас продовжили спілкуватися.

Юрій Іванський працював у карному розшуку, тренував бійців спецпідрозділу "Беркут" і американських поліцейських. Завдяки своєму послужному списку у колишнього співробітника УБОЗу були зв'язки в бізнесі й серед правоохоронців.

«Іванський — колишній співробітник карного розшуку. Він знав і володів методами дій оперативних підрозділів, знав, як проводиться зовнішнє спостереження, як уникнути стеження або організувати його», — підкреслив колишній глава пресслужби СБУ в Дніпропетровській області Ігор Воловик.

А ось ідея організувати злочинне угрупування виникла у Зіміна. Він був одержимий ідеєю стати надлюдиною і очистити світ від недостойних осіб. Тож Іванський вирішив підтримати ідею товариша.

Так у 1997 році народилося небезпечне і досить творче ОЗУ. Згодом до нього завербували близько 10 осіб, зокрема двох співробітників міліції, анестезіолога, вибухотехніка і боксера. Зімін був генератором ідей і натхненником, а завдяки знайомствам Іванського в банди стали з'являтися перші "замовники".
Ігор Зімін і Юрій Іванський
Джерело фото: bezpekavip.com
На початку своєї діяльності злочинці використовували традиційні сценарії вбивства. Замахи вони здійснювали за допомогою вогнепальної, холодної зброї і саморобних вибухових пристроїв. Перше замовлення ОЗУ виконало в 1997 році. За допомогою саморобної вибухівки зловмисники підірвали автомобіль, де перебував відомий кримінальний авторитет з його знайомим — дніпропетровським бізнесменом.

Пізніше, завдяки кінематографу та літературі, Ігор Зімін вигадав витонченіший метод, яким можна обережно, і не викликаючи підозри, усувати жертв. Із профільної літератури з медицини він дізнався, що за допомогою отруйної суміші міорелаксантів можна підлаштувати смерть. Виглядати вона буде досить природньо — людина гине від паралічу дихальної системи і зупинки серця. Сама речовина в організмі не виявлялася.

«Вони почали використовувати міорелаксант з тієї причини, що він під час розтину, коли людина вже вмирає, не виявлявся як отрута. Людина помирає від природних причин», — розповів колишній глава пресслужби СБУ в Дніпропетровській області Ігор Воловик.

Надихнувшись кримінальною комедією "Укол парасолькою", Зімін запозичив ідею створення пристрою для ін'єкцій. У фільмі головний герой використовував парасольку як зброю для вбивства — на його гострий наконечник попередньо наносили отруту.

Зімін вирішив застосувати більш непомітне знаряддя. Він укорочував голки від інсулінових шприців і на кінчик наносив суміш отруйних речовин.

Перед тим, як почати використовувати метод у справі, банда протестувала його на безпритульному. Злочинці зробили бездомному укол, і через пару хвилин той помер.

Найманці ретельно готувалися і продумували всі деталі своїх злочинів. У якийсь момент вони так захопилися, що стали розігрувати справжні сцени — "актори" надягали накладні перуки і бороди. Все для того, щоб відіграти "ідеальне вбивство".

Зімін відрізнявся від свого прагматичного товариша Юрія Іванського. Адже Ігор не просто вбивав. Для нього це було актом мистецтва, що походить від пристрасті до процесу полювання на жертву і бажання організувати майбутнє вбивство краще, ніж попереднє.

У травні 1998-го банда готувалася до замаху на бізнесмена Леоніда Гриценка. Учасники групи, як завжди, склали "сценарій" і розподілили "ролі". Так, одного з учасників ОЗУ вирішили переодягнути в безпритульного.

Після тривалого стеження злочинці вирахували місце, де найчастіше бував Гриценко. Щоб відволікти бізнесмена, коли той тільки покине будівлю проєктного інституту "Металургавтоматика", вбраний у бомжа вбивця за допомогою заточки проколов колесо автомобіля жертви.

Власник авто вийшов з будівлі з приятелем, і вони побачили, що скат спущений. Гриценко, намагаючись зрозуміти, що сталося, оглядав колесо. В цей час вбивця увійшов у роль та, затиснувши інсулінову голку між пальців, пройшов повз жертви, поплескавши його по плечу. Так він, мовляв, висловив співчуття.

Леоніда Гриценка врятувати не вдалося. Він помер від гострої ішемічної хвороби серця.

Розкрили "Банду медиків" у 2001 році. Слідство зібрало докази у дев'яти епізодах. Оперативні дані вказували на набагато більшу кількість справ, але всі розкрити не вдалося. У більшості випадків кримінальні провадження навіть не відкривалися, оскільки лікарі, які з’ясовували причини смерті загиблих, не знаходили слідів навмисного вбивства.

Слідство, суди, дорозслідування і численні апеляції тривали протягом 10 років, і тільки у 2011-му вироком Верховного Суду України п'ятьох учасників організованого злочинного угруповання було визнано винними у скоєнні злочинів за статтею 93 Кримінального кодексу України. Покарання — від 8 років до довічного ув'язнення.

Юрій Іванський отримав 14 років позбавлення волі, інші — від 8 до 15 років. Ігоря Зиміна засудили до довічного.
"ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МАНІЯК": У СПРОБІ ПЕРЕВЕРШИТИ ЧИКАТИЛО
"Павлоградський маніяк"
фото: serial-killers
З 1984 року в Павлограді почали фіксувати низку жорстоких убивств з ознаками зґвалтування. Жертвами виявлялися переважно дівчата від 8 років. Незабаром правоохоронці зрозуміли, що в місті орудує серійний насильник і вбивця. Однак зловити його вдалося лише через 25 років.

Слід "Павлоградського маніяка" тягнеться із Криму і доходить до Дніпропетровської, Харківської та Запорізької областей. За офіційною версією слідства, він убив 37 людей, проте зізнався у 100 тяжких злочинах. Опосередковано через нього постраждали як мінімум 11 осіб, чиє життя зламали органи державної влади, які намагалися всіма методами зловити найхитрішого маніяка Української РСР.
Знав про всі нюанси
31 жовтня 1984 року 10-річна Оля Дмитренко поверталася додому зі школи. Але батьки дівчинку так і не дочекалися. Через два дні дитину знайшли мертвою на покинутому маслозаводі в Павлограді. На тілі Олі були ознаки зґвалтування і удушення.

Пізніше в місті стали регулярно зникати малеча. Приблизно по одній дитині на місяць. Доказів на місці злочину не залишалося, ніби вбивця діяв професійно. Як пізніше розкажуть правоохоронці, маніяк ретельно замітав сліди і чітко знав про нюанси. Під час зґвалтування він використовував презерватив, щоб не залишалося біологічних слідів, а якщо траплялося, що в тіло жертви потрапляла сперма — видаляв її залишки. Також злочинець знімав увесь одяг, взуття та прикраси зі своїх жертв, якщо розумів, що там могли залишитися відбитки пальців.

Серійник вважав за краще вбивати дівчат віком від 8 до 20 років. Місцем злочину найчастіше вибирав залізничні станції — щоб думали, що він приїжджий. Ще вистежував жертв у лісопосадках уздовж автострад. Після — йшов по шпалах, щоб собаки не змогли взяти слід.

У злочинця був свій почерк: на беззахисних нападав ззаду, хватав за горло руками, перетискаючи сонну артерію. Після смерті жертви — ґвалтував труп.

"Павлоградський маніяк" любив брати щось на пам'ять: золоті прикраси, помади, люстерка, сумочки, спідню білизну. У 10-річної Олі Дмитренко — першої жертви в Павлограді — забрав нотний зошит і годинник. Через 25 років, коли сищикам вдалося спіймати серійного вбивцю, в його будинку під час обшуку знайшли всі "трофеї".
Жертва "Павлоградського маніяка"
Фото: lenta.ru
Треба було підвищити розкриття
Міліція ніколи не любила нерозкритих справ. У радянський період — особливо. Тому у спробах знайти невловимого серійного маніяка органи державної влади зламали не одне людське життя. Слідчі тортурами і шантажем вибивали зізнання з невинних, поки справжній убивця розгулював на волі.

1 грудня 1987 року Ігоря Рижкова засудили до розстрілу. Павлоградці тріумфували — тепер їхнє життя стане спокійним, а вбивця поплатиться за всі скоєні злочини.

Рижкова засудили за п'ятьма епізодами: два вбивства і три зґвалтування. Пізніше, в 1988 році, вирок скасували постановою Пленуму Верховного Суду УРСР, а справу направили на нове розслідування. У документі зазначили, що в ході слідства було допущено численних порушень.

В результаті Рижкова все-таки було визнано винним у одному зґвалтуванні і ще двох спробах. Чоловік відсидів у колонії посиленого режиму повний термін.

Після затримання справжнього злочинця Ігор Рижков дав інтерв'ю, в якому розповів, як міліціонери давили на нього і змушували зізнатися в злочинах, яких той не вчиняв.

«Мовляв, ти ж їй нічого не зробив, це просто дрібне хуліганство — за нього нічого не буде. Зізнайся — і ми цю справу закриємо», — так Ігор Рижков процитував слова міліціонера.

Також у 1991 році за підозрою у вбивстві своєї 9-річної доньки Ольги за ґрати відправили Володимира Світличного. На нього "повісили" ще 22 злочини. Чоловік не витримав і покінчив життя самогубством у камері Дніпропетровського СІЗО.

Серед тих, хто безпідставно потрапив під підозру міліції за скоєння вбивства та зґвалтування, були навіть діти.

Яків Попович — восьмикласник, якого засудили до 15 років відбування тюремного терміну за нібито вбивство 9-річної племінниці Яни Попович.

Хлопця забрали просто з уроку, наділи на нього кайданки й відвезли у СІЗО. Яків пізніше зізнався: в ізоляторі його били, припікали сигаретами і всіляко знущалися. На допитах дитині пригрозили, що його батьків уб'ють, і хлопчикові нічого не залишалося, як підписати явку з повинною.

«Вийшовши із зони, я першим ділом наївся цукерок», — розповів Яків журналістам, після свого звільнення.
Ігор Рижков, Володимир Світличний та Яків Попович
Колаж 34.ua
Бажав бути спійманим
"Павлоградський маніяк" орудував цілих 25 років. Але, як і будь-яка людина, — він помилявся. І один із таких випадків навів сищиків на слід справжнього серійного вбивці.

У 2005 році в Пологах, що в Запорізькій області, з'явилася перша очевидиця, яка вижила після зустрічі з "Павлоградським маніяком" і запам'ятала зовнішність злочинця.

Під час нападу 18-річна Ольга Топалова втратила свідомість. Вбивця вирішив, що дівчина мертва, зґвалтував її й покинув просто на галявині.

Олю знайшли сусіди. Вони відвезли жертву до лікарні. Коли Топалова прокинулася, то згадала зовнішність маніяка і допомогла слідчим скласти фоторобот. Вона описала нападника як 50-річного чоловіка з вусами, в синій футболці, брюках та туфлях. Вказала, що той приїхав на велосипеді.

Поки в міліції складали фоторобот, шукали людину, що підходила під опис, у Пологах сталася ще низка вбивств: мертвими знайшли 14-річних Альбіну Ноздріну і Марину Михалюк.

Останньою жертвою стала 9-річна Катя Харуджія. Вона купалася з друзями на річці, після чого зникла. Однак знайшовся свідок, який помітив, як того дня з дітьми на березі засмагав 50-річний чоловік. Пізніше вбивця видав себе — прийшов на похорон дівчинки, де очевидець упізнав його.

Особу "Павлоградського маніяка" було нарешті розкрито. Ним виявився 52-річний Сергій Ткач.

Його затримали в будинку на околиці Пологів у серпні 2005 року. Оперативників той зустрів зі словами "Я чекав на вас 25 років".
Помста колишнім колегам
Сергій Ткач — колишній працівник правоохоронних органів. Обіймаючи посаду експерта-криміналіста, він допустив службову фальсифікацію, через що був звільнений. І саме робота "в органах" допомогла Ткачу так довго скоювати свої злочини.

«Свого часу у мене був четвертий рівень допуску до абсолютно секретних матеріалів. Зокрема і до справ про вбивства. Я їх читав. І я знав, як будуть шукати, на що звертати увагу. Я все знав», — хвалився Сергій Ткач в інтерв'ю.

Ткач зізнався у 100 вбивствах. Багато з них так і не вдалося розкрити, адже найбільшою складністю була їхня давність. З 1980-х років, коли в Павлограді було здійснено перші вбивства, пройшло майже чверть століття. Багато документів не збереглися, а за деякими вбивств кримінальні справи навіть не порушувалися.

Маніяк навіть залишив кривавий слід у Дніпропетровську, де жив і торгував на ринку. Там він убив трьох дівчаток на житлових масивах "Сокіл" і "Перемога".

«Я хотів остаточно показати МВС, що вони не вміють працювати, а тільки горілку жерти і затримувати п'яниць. Я бачив, звичайно, що там, на озері, навкруги люди... І що мене спонукало вбити дівчинку — не знаю, просто не знаю... Я затягнув її під корч і втопив там. Звір, таких у природі немає, — так можу себе охарактеризувати», — розповів серійний маніяк в інтерв'ю газеті "Сегодня".
Мріяв, що про нього знімуть кіно
Сергій Ткач у залі суду
фото: serial-killers
Сергія Ткача засудили до довічного ув'язнення. За ґратами він устиг одружитися втретє. Його судженою стала росіянка Олена Булкіна, яка народила маніяку дитину.

Чоловік із-за ґрат активно спілкувався з пресою, а свою історію хотів продати за 3 мільйони гривень.

У 2018 він помер від серцевої недостатності.
УБИВСТВО ЕДУАРДА ШЕВЧЕНКА: МЕРТВІ НІЧОГО НЕ РОЗКАЖУТЬ
Цей розстріл у ЗМІ називали "найзухвалішим", правоохоронці стверджували, що їм кинули виклик, а саме розслідування справи про вбивство розтягнулося на п'ять років.

Червень 2005-го. Ексначальник Дніпропетровського управління по боротьбі з організованою злочинністю Едуард Шевченко звільняється з поліції. А 16 серпня того ж року він зустрічається з кількома бізнесменами в ресторані "Сан-Тропе".

Недовга розмова, Шевченко залишає заклад.

Він попрямував до свого автомобіля "Мазда", сів за кермо, зачинив двері. Це були останні секунди життя колишнього спецслужбовця.

До "Мазди" під'їхав "ВАЗ-2109" зі помаранчевою шашечкою "таксі", з вікна якого відкрили чергу з автомата "Калашникова" з глушником. Контрольні постріли в лобове скло автомобіля, де сидів Едуард Шевченко, зробили з кулемета "Скорпіон".

Ексначальник УБОЗу отримав 21 кулю в тіло. Завдані поранення виявилися несумісними з життям, і Шевченко помер на місці, а вбивці втекли, скинувши дорогою знаряддя вбивства.

«Згідно з положенням його тіла здавалося, що він устиг зрозуміти, що відбувається, і навіть спробував щось зробити. Він побачив свою смерть», — розповів "Сегодня" експерт, який оглядав місце події.
В руках у слідства були беззаперечні докази того, що вбивство — замовне, показове і професійно підготовлене. Адже автомобіль, у якому знаходилися нападники, як виявилося, за два роки до цього викрали в Жовтневому районі Дніпра біля магазину "Універсам". Номери, які були на авто, вкрадені 26 травня 2005 року в Новомосковську.

У правоохоронців було кілька версій. Основна — вбивство пов'язане з професійною діяльністю Едуарда Шевченка, оскільки він чотири роки очолював регіональний УБОЗ. Джерело в міліції на той момент розповіло виданню "Сегодня", що Шевченко зібрав достатньо компромату на дніпропетровські бізнес-групи.

Друга ж версія була пов'язана з неслужбовою діяльністю.

Правоохоронці називали цей злочин "кинутим їм викликом", а розкрити його — справа честі.

«Воно на особливому контролі — за ним закріплено оперативно-слідчу групу. Ледь з'являється якась інформація, ми її одразу відпрацьовуємо. Але справа ця складна — це ж не звичайний вуличний злочин. Він ретельно готувався. Але ми працюємо», — говорив колишній головний міліціонер Дніпропетровщини Віктор Бабенко.

Через рік після вбивства, у 2006-му, колишній начальник ГУБОЗ МВС України Сергій Корнич рапортував про затримання трьох підозрюваних у скоєнні злочину. Зрештою їх вина не підтвердилася. Пізніше колишній міністр МВС Юрій Луценко заявив, що особи вбивць вдалося встановити. Щоправда, ними виявилися громадяни Росії, а екстрадувати їх неможливо.

Через 16 років ні замовника, ні виконавців убивства Едуарда Шевченка посадити за ґрати так і не вдалося.
УБИВСТВО ВОЛОДИМИРА ВОРОБЙОВА: НЕ ПОДІЛИЛИ БІЗНЕС
16 грудня 2006 року громадянин Росії, заступник директора Центрального Ринку "Озерка" Володимир Воробйов разом зі своїм бізнес-партнером та юристом виходили з кінотеатру "Салют" на вул. Набережна Перемоги, 128.

В один момент двоє невідомих відкрили вогонь по бізнесменові. Пізніше правоохоронці нарахували на його тілі 14 ран, а на місці події було виявлено 20 гільз калібру 9 мм і 4 кулі. Юрист Воробйова також постраждав. Його з вогнепальним пораненням ноги госпіталізували до лікарні. Бізнес-партнер залишився неушкодженим.

Воробйов був відомий своєю участю в конфлікті із захопленням дніпропетровського ринку "Озерка". Раніше бізнесмен придбав великий пакет акцій ринку у свого партнера Максима Курочкіна, але так і не зміг отримати контроль над об’єктом. Адже Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за фактом незаконної приватизації ринку, а суд повернув 94% акцій у державну власність.

Справу про гучне вбивство розкрили через три роки. 5 квітня 2008-го колишній начальник УМВС України у Дніпропетровській області, генерал-лейтенант міліції Олександр Бобильов заявив:

«Розслідування було успішно розкрито Головним управлінням карного розшуку України, і всі матеріали знаходяться там, оскільки було об'єднано 3 справи: вбивство Максима Курочкіна, Володимира Воробйова і ще трьох осіб у Київській області. Називати прізвища учасників справи до рішення суду ми не будемо», — сказав Олександр Бобильов.

Надалі за провадженням провели 40 судових засідань, а на останньому, 41-му, 23 березня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області виніс рішення у справі про вбивство заступника директора центрального ринку "Озерка".

Суд призначив трьом співучасникам злочину 10, 11 і 15 років позбавлення волі. А ось замовника знайти так і не вдалося.
СПРАВА "ПРИВАТ"
13 жовтня 2009 року у тодішньому Дніпропетровську вбили відомого бізнесмена В’ячеслава Брагинського.

Вранці чоловік вийшов зі свого авто у центрі міста та попрямував додому, коли на вулиці Харківській біля під’їзду стався вибух. Хвиля була настільки потужною, що в магазині солодощів напроти вибило скло, а також постраждала будівля сусідньої аптеки. Офіційною причиною вибуху виявився вибуховий пристрій.

Коли стало відомо, хто загинув того дня, у ЗМІ з’явилося багато версій, кому і чому була вигідна смерть бізнесмена. Одна з них — убивство пов’язане з трагедією на вулиці Мандриківській, 127. Загибель Брагинського випадково збіглася з другою річницею катастрофи.

Справа в тому, що В’ячеслав був гендиректором будівельної компанії, яка зводила житлокомплекс "Олімпік-2". Будівництво припинилось через кризу та банкротство, а акціонери залишилися без грошей та квартир. Мовляв, убивство — це помста. Серед тих, хто вклав гроші у проєкт, були чотири родини, що постраждали у "Мандриківській трагедії". Але цю версію не підтримали, а дехто назвав її "фантастичною".

Брагинського пов’язували з десятком міських підприємств і групою "Приват". Ім’я бізнесмена нерідко випливало у моменти скандалів щодо перерозподілу майна у місті.

Також подейкують, що смерть Брагинського — посилання з Москви. Це нібито була "відповідь за Озерку" та загибель Курочкіна й Воробйова.

Убивство В’ячеслава Брагинського
Фото: kp.ua
Через рік кримінальні розбірки у Дніпропетровську продовжуються. 17 вересня 2010 року у кафе "Пепероні" стався вибух. У той момент на літній терасі закладу знаходились Геннадій Корбан і Геннадій Аксельрод. Останній отримав перелом ліктя та опік. Обох чоловіків госпіталізували до лікарні. Замах на бізнесменів пов’язували з їхньою професійною діяльністю та групою "Приват".

А вже 14 квітня 2012 року Геннадія Аксельрода вбили. Його розстріляли, коли той повертався додому у своєму авто з донькою та дружиною.

На вулиці Гоголя, 1, біля арки з чавунними воротами, на Аксельрода чекав велосипедист у касці та окулярах. Невідомий зробив постріл з пістолета з глушником у вікно автівки.

Аксельрод вибіг з авто та намагався втекти у бік колишнього проспекту Карла Маркса. Але вбивця наздогнав свою жертву та зробив ще декілька пострілів у тіло. Контрольна куля влучила Генадію Аксельроду в голову.
Друзі та ділові партнери на 40-річний ювілей Геннадію Аксельроду встановили бронзовий пам’ятник на його честь на Катеринославському бульварі.
Пам'ятник Геннадію Аксельроду на Катеринославському бульварі
"ДНІПРОВСЬКІ МАНІЯКИ": ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З УБИВСТВА ТВАРИН
У липні 2017 року у Дніпропетровську пройшла низка особливо жорстоких убивств і пограбувань. За них були відповідальними троє місцевих жителів — 19-річні Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк і їхній третій співучасник Олександр Ганжа.

Саєнка та Супрунюка звинуватили у скоєнні 21 вбивства. Суд призначив їм довічне ув'язнення. Ганжу звинуватили у двох збройних пограбуваннях, які відбулися до вбивств. Свою провину він повністю визнав і отримав за них 9 років.

Убивці починали з тортур над тваринами. Вони тренувалися і до смерті забивали кішок і собак, після чого перейшли на людей.

Своїх жертв злочинці, прозвані "Дніпровськими маніяками", вбивали за допомогою підручних предметів — малотками і арматурними прутами. Калічили їх до невпізнання — розбивали обличчя, іноді виколювали очі. Всі злочини починалися несподівано і без попередніх причин.

Також "маніяки" воліли нападати на слабких людей і тих, хто не становив особливої ​​небезпеки — дітей, жінок, пенсіонерів. Однією з жертв виявилася вагітна жінка, якій вирізали плід з утроби. Однак про зґвалтування жертв не повідомлялося.

Процес убивств і конвульсії вмираючих людей злочинці знімали на камеру мобільного телефону. Одне з таких відео одного разу потрапило в мережу.

Мобільні телефони жертв здавали в ломбард і отримувати за них гроші. Вихід на злочинців так і стався — хлопці здали стільниковий жертви, і копам вдалося перехопити сигнал.

Коли "Дніпровських маніяків" зловили і провели психіатричну експертизу — всіх трьох обвинувачених визнали осудними. Також Феміда затвердила головним мотивом скоєння вбивства — "хворобливе самоствердження" злочинців.
УБИВСТВО В СЕРЕДМІСТІ ДНІПРА: ПОВЕРНУЛИСЯ ЛИХІ 90-ТІ
24 квітня 2021 року в Дніпрі вбили 42-річного Анара Мамедова в центрі міста. Напад на чоловіка стався на Соборній площі.

Мамедов посадив свого 3-річного сина на заднє сидіння припаркованого позашляховика. Після цього чоловік сів за кермо, коли до машини підбіг невідомий у спортивному костюмі і зробив кілька пострілів по машині. Одна з куль все ж потрапила в Анара Мамедова. Чоловік уже пораненим вийшов із авто, дійшов до трамвайних колій, де і впав. Стрілець підбіг до потерпілого, зробив кілька пострілів впритул і зник у парку, що поблизу.

Дитина, яка увесь цей час знаходилася в салоні машини, — не постраждала.

Після події в мережі стала з'являтися інформація про особу вбитого серед білого дня Анара Мамедова. Чоловік начебто виявився громадянином Азербайджану. Пізніше ЗМІ повідомили, що Мамедов був лідером збройного злочинного угруповання "Мамедовські" з Кривого Рогу, в яку входив і брат Анара — Раміз Мамедов. ОЗУ нібито займалося оптовими поставками наркотиків. Стверджується, що незадовго до вбивства невідомі спалили кафе Мамедових і авто одного з братів.

Інша версія — вбивство було скоєно на ґрунті розділу сфер впливу діючих колл-центрів у Дніпрі.

У скоєнні нападу правоохоронці підозрюють 27-річного громадянина Республіки Азербайджан, спортсмена і призера юнацької олімпіади з боротьби Джаббара Юсифа. Правоохоронці заочно повідомили йому про підозру у вчиненні умисного вбивства на замовлення.
Журналіст 34.ua
КРИМІНАЛ / НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. НАШІ 30