Розкроєна на частини і зшита наново — це про нашу країну. Так говорять про масштабну реформу децентралізації, яку впроваджували 5 років. За цей час шви нових територій загоїлись — устрій у громадах та районах налагодився і прижився. Тепер — це вже історія держави.
Як усе починалося? Як децентралізація змінила наші міста і села?
Уже в середині 90-х років владці почали замислюватися про зміну устрою територіальних одиниць. Тоді ця ідея буквально визрівала. Доводилося спостерігати за успішними країнами й розглядали зразок Європейської хартії. Але саме “реформування в діях” зависло у повітрі на 20 років.

«Реальні кроки у напрямку реформи місцевого самоврядування у нас розпочалися з прийняттям урядом концепції місцевого самоврядування у квітні 2014 року», — говорить заступник міністра розвитку громад та територій України В’ячеслав Негода.

А вже 2015 року концепцію реформи децентралізації затверджують на рівні закону. А у планах на найближчі 5 років — розкроїти області й змінити адміністративно-територіальний устрій. Тоді “першими” стали села Донеччини.

Завдання було таке: зібрати села, селища і невеличкі міста в об'єднані територіальні громади для того, щоб скоротити органи місцевого самоврядування.

«Залишається лише один орган управління, тобто одна сільська рада зі своїм виконавчим органом. Зі своїми депутатами, зі своїм головою», — говорить заступник директора обласного департаменту економічного розвитку Олексій Псарьов.
Однією з перших новостворених громад Дніпропетровщини стала Ляшківська. До реформи населений пункт мав свою сільраду і підпорядковувався району та області. Зараз же Ляшківка об'єднує 8 прилеглих селищ і є центром ОТГ. А отже, з 8 колишніх сільрад є лише одна — центральна — Ляшківська. Така ситуація на всій території регіону. З 348 сільських та селищних рад лишилося 86, у складі кожної — від 2 до 10 дрібних населених пунктів.

«Першою складністю був кадровий голод. Потребувалися фахові менеджери, бухгалтери, економісти. Ми почали писати проєкти з розбудови, реконструкції, реставрації. От тільки де брати гроші? Децентралізація ламає стару систему фінансування. Вже не треба "просити милостиню" в області чи держави, бо всі кошти з податків жителів громади залишаються на місцях», — говорить голова Ляшківської ОТГ Юлія Омелян.

«Зараз 60% — а це основний податок наповнення будь-якого бюджету — 60% ПДФО залишається в громаді. Акцизний податок… Та інші податки, які раніше були в районі, області, або державі, зараз також залишаються в громаді», — говорить заступник директора обласного департаменту економічного розвитку Олексій Псарьов.

Щойно завершили з об'єднанням сіл, у жовтні 2020 року розпочався ключовий етап реформи — утворення та ліквідація районів. Така була назва офіційної постанови Верховної Ради. А її головна ціль — скоротити кількість районів, збільшивши територіальні одиниці України.

Тобто було 490 районів. Після поділу — утворилося 129.

Зокрема, на Дніпропетровщині із 22 залишили 6 — Дніпровський, Кам'янський, Криворізький, Нікопольський, Новомосковський та Павлоградський.

Так, до головного, Дніпровського, увійшли 3 селища (Новопокровка, Обухівка, Слобожанське) та колишні Підгороднянський, Петриківський і Царичанський райони. При чому останньому раніше підпорядковувалось і село Ляшківка, а тепер Царичанського району вже немає — є Дніпровський.

Та попри те, що районні центри об'єднують громади, — фінансово вони не залежать один від одного. Єдине, що має їх пов'язувати, — доступність. Найдовша відстань від ОТГ до райцентру — 60 кілометрів, і не більше. Усе, аби жителі селищ могли швидко дістатися вишів та опорних лікарень. У планах громад — відремонтувати шляхи.

«Усе ще буде. Головне — що стали незалежними. "Аж до атомів" — у селах, селищах, дрібних містах, громадах, районах, обласних центрах і державі», — говорить голова Ляшківської ОТГ Юлія Омелян.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ / НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. НАШІ 30