Без Леніна і Петровського: як пройшла декомунізація у Дніпрі?
7 років без Леніна, п'ять — Дніпро без Петровського. Старт декомунізації в Україні припав на одні з найважчих для держави часів.

Саме тоді у Києві на Майдані розгорнулася революція гідності. Не пасло задніх і наше місто. На площах прибирали пам'ятники вождям, а вулиці, що називались на честь радянських революціонерів, — перейменовували.
2014 рік — старт декомунізації у Дніпрі. З центральної площі міста прибирають Леніна.
Фото: dp.vgorode.ua
Владислав розповідає: події у місті відбувалися паралельно з київськими. Тоді на майдані Незалежності розгорнулася Революція Гідності.

«Дніпро так само не стоїть осторонь цього усього процесу, у Дніпрі кожен день виходили на акції протесту, кожен день громадяни збиралися», — розповідає учасник подій на площі Героїв Майдану Владислав Мельничук.

Аби повалити Леніна, тоді знадобилося понад 6 годин. Лише вночі за допомогою тросів та крана пам'ятник опинився на землі.
2014 рік. Місто Дніпро. Повалений пам'ятник Леніну
Фото: 49000.com.ua
Частини пам'ятника тоді позабирали мітингарі, тулуб зник майже повністю. А от голову вдалося зберегти. Вона й досі в Історичному музеї — щоправда, на складі.

Та у планах голову Леніна перенести в експозицію, присвячену Другій світовій війні.
Голова нам'ятника Леніну
Фото: depo.ua
«У нас триває реконструкція зали номер 7, яка присвячена Другій світовій війні, й за нею повинні відтворити нову залу, яка присвячена епосі після Другої світової війни, і незалежності України, і, звісно, він там посяде своє чинне місце», — зазначив співробітник Історичного музею ім. Д. Яворницького Юрій Фанигін.

Пізніше пав і Петровський. У 2016-му пам'ятник прибрали не мітингувальники, а комунальні служби.

Він і досі лежить на одному з підприємств міста серед також декомунізованих Кобзона, Калініна та Сємашина.
Знесення пам'ятника Петровському у Дніпрі
Фото: dengi.informator.ua
Наступним кроком став декомунізаційний пакет. Його народні депутати ухвалили у 2015-му. За ним усі архіви репресивних органів тоталітарного режиму ставали відкритими. Так дані про аварії, техногенні катастрофи, стан довкілля та репресії з 1917 по 91 рік стали доступні для кожного.

А ще, за декомунізаційним законом, осіб, які брали участь у збройних формуваннях ХХ століття, визнали борцями за Незалежність. Серед них УНР, ЗУНР, ОУН, УПА та інші.

Тоді ж заборонили комуністичні партії та їхню символіку. Закон не поширюється тільки на приватні колекції, твори мистецтва і антикваріат. Червона зірка, серп та молот можуть лишатись у музеях, бібліотеках, документах та нагородах. А ще назавжди на могилах солдатів Другої світової.

Та головна зміна стосувалася назви самого міста — з Дніпропетровська на Дніпро. Аби обрати це найменування, знадобився не один тиждень, кажуть у міській комісії.
А от область так і не перейменували. Після років перемовин залишилися два варіанти: Січеславська та Дніпровська. Та регіон і досі зветься по-старому, бо ж оновити назву можна лише, коли депутати підтримають зміни до Конституції України.

А от що так і не декомунізували — це груди біля в'їзду на Центральний міст. Прибрати барельєф обіцяли ще у 2017-му. Та за постамент тоді власними грудьми став мер Борис Філатов. Тож під час ремонту переправи стелу лише відреставрували та пофарбували в чорний колір, як планували ще за Радянських часів.

«Стеллу ми збережемо, тому що я проти дурної декомунізації, декомунізація потрібна, але не така, коли прибирають речі, зокрема цінні, які люди розуміють і люблять, і пов'язане у них з хорошими добрими спогадами», — зазначив міський голова Дніпра Борис Філатов.

Попри тотальну та невпинну декомунізацію, відгуки радянського минулого у місті ще лишаються. І донині з фасадів будинків знімають то серп і молот, то зірку Союзу.
ДЕКОМУНІЗАЦІЯ / НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. НАШІ 30
БІЛЬШЕ МАТЕРІАЛІВ