«До цього всі підприємства жили в режимі радянської інтеграції, коли труби, вироблені в тодішньому Дніпропетровську, прямували у Вороніж, наприклад. У ті роки все було взаємопов'язаним і розкиданим на теренах колишнього Союзу», — згадує економічний експерт Михайло Крапивко.
Великі підприємства, в основному металургія, працювали фактично в режимі бартеру. Тобто грошей вони майже не бачили, тому в основному були товарообмінні операції.
«Колишні радянські кооперативи почали перетворюватися у фірми та займатися тим же товарообміном: вони скручували схеми “кому, що треба”, “у кого, що взяти”», — говорить Михайло Крапивко.