Від черг до світових показів: як розвивалася мода за час незалежності України?
За 30 років незалежності мода в Україні дуже сильно змінилася, стала розвинутою і вже не відстає від світових стандартів. Але як же це все розпочиналося? Які витоки становлення модної культури? Що посприяло розвитку?
В Україні модна індустрія ще "підліток", але вже знає, що і як робити.
«За час незалежності наша українська мода зазнала дуже багато трансформацій. І тепер можна з гордістю сказати, що в Україні багато супербрендів, які представлені і продаються по всьому світу і завоювали міжнародне визнання. Ці всі бренди пройшли дуже непростий шлях. Оскільки ніхто нікого не вчив і не пояснював, як треба розвиватися. Зараз я вже точно можу сказати, що в Україні модна індустрія вже існує, вона ще, звичайно, такий "підліток", але вже знає, що і як робити. У нас уже є класні фабрики, які можуть "відшивати" тиражі на високому рівні. Зараз, коли я говорю про нашу українську модну індустрію, у мене це викликає тільки почуття гордості. Дуже багато міжнародних супербрендів-гігантів надихаються нашими талантами», — зазначає дніпровська дизайнерка Надя Дзяк.
Фото: особистий архів Наді Дзяк
У 1991 році українці отримали довгоочікувану незалежність, а разом з нею і низку економічних проблем. У зв'язку зі страшенною інфляцією і вільною торгівлею в країні виник дефіцит і утворилися страшенні черги. Люди були змушені годинами стояти за парою взуття, а товари були фабричними: якість хороша, а от зовнішній вигляд... Усе тьмяне, в одному стилі.


Черги й дефіцит — не єдині проблеми. У 1992 році в країні було скасовано державний контроль за цінами. У зв’язку з цим продавці самі почали визначали вартість, щоб більше заробити самому. Саме так люди навчилися торгуватися, особливо на речових ринках.
Дефіцит одягу призвів до виникнення "нових" підприємців, ще їх називали "човникарями". Саме вони у великих картатих баулах возили речі із сусідніх країн: Польщі, Туреччини, Угорщини та інших. Везли вони все, чого не було в Україні. Потім це збиралося на великих ринках у Києві, Одесі, Хмельницькому, Харкові. Дніпряни ж їздили на закупівлі за кордон, на столичні й портові ринки і везли все на наші прилавки базарів — "Байкал", "Озерка" й інші.
Щоб придбати туфлі, доводилося роззуватися на картонці, а примірочною слугувала шторка за прилавком.
Варто згадати і про культуру придбання "модних" товарів. Багато людей купували одяг на речових ринках, а це — певний ритуал. Поторгувавшись із продавцем, людині доводилося у будь-яку пору року приміряти вбрання просто тут і зараз — щоб придбати туфлі, доводилося роззуватися на картонці, а примірочною слугувала шторка за прилавком. Це сьогодні можна зайти до просторої кабінки навіть у секонд-хенді, а в 90-х було важливішим придбати товар, ніж кокетувати.
На великих ринках країни можна було знайти наймодніші речі того часу: кислотні лосини, важкі дублянки, футболки з незграбними написами "Metallica", "Nirvana" і "Prodigy", а також найпопулярніший товар — джинси.

Джинси — особливий одяг 90-х років. Їх варили, розшивали лейбами, а все заради того, щоб елемент гардероба набув унікальності. Модними стали і джинсові міні, які модниці часто комбінували з кислотними лосинами.
Звичайно, в країні були і торгові точки з речами "преміум-класу". В обласних центрах це був ЦУМ і деякі ринки, на яких можна було знайти елітні, добротні заморські речі.

«На "Байкалі" у Дніпрі мені вдалося "урвати" котоновий білий сарафан у соняшник. На ті часи мені довелося заплатити 75 доларів, але він був того вартий. По-перше — якість. По-друге — ексклюзив», — розповіла Інна, покупчиня модних речей.
Окрему популярність здобули журнали "Бурда", "Cool" і "Cool Girl", "Extreme" і каталог "Otto".
Багато модниць хотіли вирізнятися, самовиражатися і... економити. Саме тому бралися за нитку й голку, сідали за швейні машинки бабусь — і модні луки створювали самостійно. Саме тому окрему популярність здобули журнали "Бурда", "Cool" і "Cool Girl", "Extreme" і каталог "Otto". Модниці 90-х саме в них шукали красиві фасони одягу, які потім намагалися відтворити у себе вдома, перекроївши старі речі або купивши шматок тканини.
Молодь, звичайно ж, намагалася завжди бути на стилі і прямувати за віянням Заходу. На жаль, часто ми спізнювалися і багато в чому перебільшували. Саме тому окремими трендами стали еклектика та стиль унісекс.
Наприкінці 90-х спортивний костюм Adidas і кросівки Puma отримують статус парадно-вихідних.
Писком моди 90-х стали турецький светр, заправлений у джинси, і коротка шкіряна куртка, про яку мріяли всі: і чоловіки, і жінки. Саме наприкінці 90-х спортивний костюм Adidas і кросівки Puma отримують статус парадно-вихідних, особливо якщо речі ці були оригінальними. Іншим варіантом були тільки китайські "Абібас" із ширвжитку.

Саме в 90-х до нас прийшла мода Заходу 80-х — жіночі плащі, піджаки, кофти з широкими манжетами та підплічниками; чоловічі сорочки та теніски зі слаксами, звуженими донизу; підліткові павині куртки-вітровки, светри Boys, чоботи-дутики, кросівки Reebok.
Ближче до кінця 90-х молодіжний стиль наздогнав Захід і чітко розділився на субкультури: панки, хіпі, металісти, рокери і т. д.
Що стосується моди для дорослих дам, які не могли собі дозволити вбратися в люрекс і спортивний костюм, — тут окреме місце варто віддати елегантним в'язаним сукням, мереживним панчохам і високим підборам.
У чоловіків же це були — гавайская сорочка, поло, класична сорочка, піджак.
Особливий статус тоді отримав малиновий піджак. Він став відмітною рисою статусності і багатства. Саме власники таких нарядів зверталися за новою престижною річчю до ательє.

Таким чином у столиці з'явився магазин "Sanahunt", в якому всі "нові українці", бізнесмени, чиновники купували собі підробку світових брендів за понад ціною, оскільки придбати там річ — верх престижу.

Наприкінці 90-х у країні зароджується професійна мода. У 1997 році в Україні пройшов перший тиждень моди — тиждень pret-a-porter "Сезони моди", який трохи пізніше отримав назву Ukrainian Fashion Week.
На межі кінця 90-х — початку нульових до України приходить нове поняття — секонд-хенд. Наплив гуманітарної допомоги у вигляді одягу підштовшнув підприємливі уми на цьому заробити. Так, речі, відправлені з інших країн у вигляді допомоги, в Україні стали продавати. Одним із найстаріших з нині діючих секонд-хендів Дніпра можна вважати "Берлін". Він з'явився у 2005 році. Популярність таких магазинів набрала обертів через низьку ціну і можливості придбати "фірму́".

З приходом нульових в Україні починають з'являтися торгові центри. Перші виникли у столиці. У 2000 році на Хрещатику відкрився "Манго", в якому можна було придбати модні речі на всі випадки життя.

Найбільш ранніми з нині існуючих великих торгових центрів Дніпра є "Європа" (2005), "Дафі" (2005), "Мост Сіті" (2007). У них і тепер можна знайти найрізноманітніші речі.
Український гламур було видно звідусіль — модниці і модники просто збожеволіли.
Саме у 2000-х в Україні почали з’являтися перші бутики. У Києві відкрився спочатку бутик Yves Saint Laurent, а вже після нього офіційно зайшли в країну Chanel, Burberry, Prada й інші, які одягали всю столичну еліту.

У Дніпрі бутики почали відкриватися значно пізніше. В нульових за брендовим одягом потрібно було їхати до столиці.

Ну і звичайно ж 2000-ні сколихнув український гламур. Його було видно звідусіль — так він блищав. Люди зрозуміли, що час радянського союзу закінчився, всі можуть виділятися й носити те, що блищить, — модниці і модники просто збожеволіли. Пайєтки, пір'я, леопард, капронові панчохи в мереживний малюнок, ботфорти, мінісукні бандо й екстремально високі підбори на платформі — все це надягалося, не зважаючи на поєднання, місце та вік. Було стерто межу між денною та вечірньою модою: дама на пляж могла вийти в блискучому міні і на шпильках.
Фото: bigpicture.ru
В останні роки нульових сформувалися українські дизайнери, які почали витісняти гламур, вводячи в моду елегантність, стриманість і стиль. З появою Кiev Fashion Days формувалася власна дизайнерська думка. Під егідою Кiev Fashion Days у 2010 році у столиці пройшли покази молодих перспективних дизайнерів, а до України вперше приїхали світові модні фотографи й фешн-оглядачі, щоб подивитися, перш за все, на настрої й атмосферу.
У 2012-му в країну зайшов найавторитетніший журнал про моду — "Vogue". У березні 2013 року було представлено перший номер. На обкладинці — світова топ-модель з українським корінням Дарина Вербова; розповіли про 10 українських ТОП-моделей і про головні тренди сезону.
Професійна українська мода стала глобалізованою і здатною конкурувати на міжнародному ринку, що доводять дизайнери Лілія Пустовіт, Лілія Літковська, Юлія Паскаль, Ксенія Шнайдер, Мар'яна Сенчина, Олена Рева та інші, в чиїх нарядах "дефілюють" світові знаменитості.


У 2020 році вдалося підкорити Мілан 12-річному дніпрянину — Інокентій Косенко розробляє жіноче вбрання. Сьогодні хлопчик продовжує займатися створенням нарядів для прекрасної статі, вчиться на спеціалізованих курсах і планує стати популярним дизайнером.
Фото: особистий архів родини Косенко
Кайлі Міноуг на сторінці в Instagram продемонструвала сукню дніпрянки Наді Дзяк.
Звичайно, не можна не згадати про Надю Дзяк — дизайнерку з Дніпра, яка досягла успіху в модній індустрії і вже вбирає у свої наряди світових зірок. Кайлі Міноуг на сторінці в Instagram продемонструвала сукню майстрині, і це заслуга таланту нашої землячки. У 2020 році Надя Дзяк взяла участь у Best Fashion Awards і стала номінантом в категорії "Прорив року". Її бренд "NADYA DZYAK" існує на модних теренах уже 13 років. Презентація колекції дизайнерки у Парижі призвела до появи її у розкладі modem.online. Ще одним досягненням можна вважати місце у довіднику української моди — "Fashion directory of Ukraine".
Фото: особистий архів Наді Дзяк
Український бренд є резидентом Ukrainian Fashion Week та з'являється на сторінках "Vogue", "Harper's Bazaar", "L'Officiel", "Business of Fashion", "Forbes".
«З раннього дитинства я знала, що буду тільки дизайнером і ніким більше. Я завжди "хворіла" модою і стилем, багато малювала, шила і придумувала собі вбрання й образи, записувала відео з паризьких показів на відеомагнітофон і переглядала їх по сто разів. Я отримала економічну освіту, яка допомогла мені вибудувати бренд, створити команду професіоналів, у якій кожна людина любить свою справу і хвилюється всією душею за неї. Я дуже рада, що моя дитяча мрія здійснилася, і тепер я живу своєю справою і вкладаю багато душі і любові в неї! Ми несемо певну енергетику і посил та хочемо своїми виробами надихати інших людей. Місія нашого бренду проста: ми працюємо, щоб робити жінку щасливішою. "NADYA DZYAK" — про особливі сукні, особливі вироби — це речі з унікальною енергетикою, створені, як твори мистецтва. Раніше ми були постійним учасником Ukranian Fashion Week. Останні кілька років поки взяли паузу і зосередилися на міжнародному розвитку. Крім того, що бренд є резидентом Ukrainian Fashion Week та з'являється на сторінках "Vogue", "Harper's Bazaar", "L'Officiel", "Business of Fashion", "Forbes" та інших впливових медіа, географія клієнтів "NADYA DZYAK" продовжує розширюватися», — розповіла про свою справу дизайнерка.
Фото: особистий архів Наді Дзяк
За роки незалежності українці пережили різні віяння моди, витримали всі дивацтва і труднощі. А сьогодні поряд із топовими дизайнерами стоять імена наших земляків.
МОДА / НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. НАШІ 30