Відродження віри: історія релігії Дніпропетровщини за часи незалежності України
Хреститися справа наліво чи зліва направо. Шанувати Біблію або вивчати Коран. Носити хіджаб чи ходити до церкви із неприкритою головою. У роки незалежності в Україні віра в Бога перестала бути забороненою. А влада ось уже 30 років як офіційно не втручається у справи церковні.

Ми сповідуємо різні релігії, та говоримо однією мовою. Українською. Бо всі ми — жителі незалежної України.

«Ми всі є українськими громадянми, різного етносу. Це понад усе. По-друге, усі ми є дніпрянами. А уже інше — ми є християнами чи євреями, буддистами чи кришнаїтами, вірменами», — сказав радник міського голови Дніпра з національних та релігійних питань Олег Ростовцев.

Утім так було не завжди. Лише після проголошення незалежності релігійні громади почали по-справжньому "дихати". Зокрема, українській церкві вдалося вибороти свободу від Москви. І вийшло це аж у 2018-му. Тоді з’явилася нова структура — Православна церква України.

«Злилися Київський Патріархат, представники української православної церкви під егідою Московського патріархату, автокефальна церква України об’єдналися в єдину помісну церкву. І ми отримали Томос від Костянтинопольського Патріарха, як уже ознака — такий собі паспорт, посвідчення того, що наша церква існує і вона визнана», — згадує протиієрей, священник ПЦУ Дмитро Поворотний.

Пізніше нашу Православну церкву визнали й інші. Елладська, Кіпрська, Олександрійська.

«Зараз ПЦУ виходить більш динамічно в релігійний світовий рух, який впливає на багато світових процесів, що відбуваються у світі. Це і подолання хвороб (той же СНІД, туберкульоз), подолання гуманітарних криз у всьому світі, де релігійні громади долучаються дуже активно», — розповів Дмитро Поворотний
Підписання Томосу Вселенським патріархом

Фото: @PETROPOROSHENKO

Довго виборювали собі право на віру у Дніпрі й мусульмани. З 93-го почали шукати місце для мечеті. У двотисячних це нарешті вдалося.

«Нам виділили кладовище приблизно у 2004 році. Це єдине офіційне мусульманське кладовище в Україні», — розповів голова мусульманської релігійної громади у Дніпрі Рамзан Курбанов.
Поховання людини на мусульманському кладовищі у Дніпрі
Фото: islam.in.ua
Після проголошення незалежності у країні відроджується й католицизм. Уже в 91-му в нашому місті реєструють першу парафію.

«Відновлення структур ієрархічних, що Папа Римський створює тут 5 дієцезій, — це 91-й рік. Потім відвідини Папи Римського в 2001 році. Львів, Київ. І встановлення дієцезії Харківсько-Запорізької. Це 2002 рік», — згадує настоятель римо-католицької парафії святого Йосипа Марек Лісовські.

Тим часом у Дніпрі йдуть суперечки щодо будівлі костелу. Зрештою у 2014 в місті відкривається відновлена Парафія Святого Йосипа.

«Це, напевно, важливо для римо-католиків, які тут живуть, які сюди приїжджають чи із Західної України чи жили тут відзавжди. Для них це дуже важливо, щоб у своєму обряді мати можливість святкувати, бути на літургіях», — пояснив настоятель римо-католицької парафії Святого Йосипа Марек Лісовські.
Римо-католицька парафія святого Йосипа
Фото: FACEBOOK
Уже незалежна Україна повернула будівлю й іудеям. Зараз це — найбільший у світі єврейський центр "Менора". Офіційно його відкрили у 2012-му. І це одне з найважливіших досягнень, каже радник міського голови з релігійних питань, член єврейської громади Олег Ростовцев.

«Єврейська громада, можна сказати, прокинулась, тільки коли став рушитись Радянський Союз. Тому що до кінця Радянського Союзу, до 88-го року, це була заборона, за це можна було отримати психіатричну лікарню або і в’язницю, і можна було потрапити до буцегарні за те, що ти вивчав іврит чи вивчав молитви», — згадує Олег Ростовцев.
Єврейський центр "Менора"
Фото: menorah-center.com
Аби проводити богослужіння у храмі, вірмени чекали 15 років. Саме стільки будували церкву. І можливим це стало тільки після проголошення Україною незалежності.

«Спочатку треба було будувати живу церкву, а жива церква — це народ. Тому спочатку ми почали піднімати дух людей, духовне життя. Потім зібралися і з Божим Благословінням почали будувати церкву», — розказав Тер Амазасп Бабуджян, протоієрей, настоятель вірменської апостольської церкви Святого Григорія Просвітителя.

Загалом в області понад півтори тисячі релігійних організацій. І це лише зареєстрованих. Утім скільки ж іще неофіційних?! І всі вони незалежні!
РЕЛІГІЯ / НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. НАШІ 30