Плата за вхідні дзвінки, поява мобільного інтернету, атака вірусу Petya та заборона російських сайтів. Чого тільки не було в Україні за 30 років! Аби спілкуватися, ми писали листи від руки і ходили на пошту, користувалися так званою "Аською" та реєструвалися у соцмережах. Що з тих часів запам'яталося дніпрянам? І чому зараз ми поступово переходимо у країну в смартфоні?

Усі думки — на папір. Ручкою. У листі — щоб і про себе розказати, і як справи в товариша запитати. Потім слід віднести листа на пошту, поки вона не зачинилася. Так було за радянських часів.
А під кінець 90-х — на початку нульових звичайну пошту багато хто замінює на електронну. Утім більш популярним у новому столітті стає листування у чатах, як-от, скажімо, "Бігмір".
«Це була загальна сторінка, де кожен бачив повідомлення будь-якого учасника. Можно було запропонувати людині перейти в приватну кімнату. Вона так і називалась — "приватка". Там уже можна було поспілкуватися», — розповів житель Дніпра Олексій Гриценко.

Та у ті часи підключитися до інтернету був ще той квест, згадують містяни.

«Використовувались телефонні мережі. Поки підключався інтернет, він гудів на весь будинок. Усі телефони вдома "пілікали". Хвилину-дві можна було користуватися інтернетом, поки тобі ніхто не подзвонив. Коли йшов дзвінок, інтернет обривався», —згадує житель Дніпра Андрій Тропін.

А у 2006-му спілкувалися вже у цікавішій системі — ICQ, більше відомій як "Аська".
«Можна було грати з людиною на відстані в якісь ігри, була можливість передавати файли, була навіть можливість з людиною поговорити по відеозв’язку», — розповів житель Дніпра Олексій Гриценко.

«У другій половині нульових з’явилися USB-модеми. Треба було вставити їх у комп’ютер і користуватися. Але це було дуже дорого», — каже житель Дніпра Андрій Тропін.
Приблизно у той самий час люди переходять на нову платформу для спілкування — "Вконтакті", згадує Олексій.
«Усе життя проходило в інтернеті. Ти публікував туди всі фотографії, ти міг писати про все, що тебе цікавило», — згадує житель Дніпра Олексій Гриценко.

Ольга ж, наприклад, аби не витрачати захмарні суми на інтернет, тоді більше користувалася телефонним зв'язком. Хоча, пригадує, ще до 2003-го навіть він був недешевим задоволенням. Люди мали платити за вхідні дзвінки. Та потім під тиском влади оператори таки перестали брати за них гроші.

«Людина, яка отримувала дзвінок, — оплачувала, і той хто дзвонив, — теж оплачував. Було незручно тому, кому дзвонять. Потім це скасували, і всі дуже зраділи», — розповіла жителька Дніпра Ольга Дмитренко.

А у 2008-му українці радіють знов. Через новий електронний сервіс квитки на потяг уже можна бронювати онлайн.

«Ти приходив з телефоном, приходила СМСка, ти її показував, і на підставі цього номеру видавався квиток. На той час це було дійсно зручно, по-перше, бо ти в принципі не стояв у чергах», — згадує житель Дніпра Руслан Слободенюк.

А у 2015-му не те, що у чергах, — навіть перед комп'ютером для цього стояти було вже не потрібно. В Україні з'являється мобільний зв'язок 3G. І молодь одразу ж випробовує його можливості.

«Ми були на рок-фестивалі. Я приїхав і побачив, що вже нова іконка 3G з'явилася. Вирішив перевірити якість цього інтернету, і вже можна було Youtube дивитися у високій якості. Це був дуже великий прогрес для нас», — розповів житель Дніпра Станіслав Хитренко.

А за рік прогрес помічають і у розвитку електронних сервісів. В Україні починає працювати такий собі ринок державного масштабу — "Прозорро", де будь-хто може перевірити "Що? Де? І за скільки?" купують чиновники.
«Головна місія в тому, що всі все бачать. Якщо раніше процедура розкриття будь-якого тендеру відбувалась у паперовому вигляді і ніхто не міг нічого бачити, то зараз усе це відбувається онлайн», — пояснив громадський активіст Артем Романюков.

Того ж року українцям змінюють і самі документи. Сучасні ID-картки потроху витісняють паперові паспорти.

«Це була перша хвиля, коли отримували такі паспорти. І насправді так — я зраділа. Бо я бачу в цьому паспорті декілька переваг. Він не так зношується, як паперовий, і він дійсно більш зручний. Тобто його можна просто покласти із собою в кишеню і піти», — розповіла жителька Дніпра Надія Мішина.

У 2017-му Україна оточує себе кібер-стіною. Російську пошту, пошукові системи та соцмережі, якими, на думку експертів, велася інформаційна війна з боку РФ, — заблокували. Деякі користувачі перейшли у Facebook, інші — обурилися заборонам і шукали спосіб їх обійти. А комусь стало зрозуміло: вони можуть спокійно сказати інтернет-ресурсам — "Ні!".

«Мені постійно хотілось від цього відмовитися. Але мені було дуже шкода, бо там уже була давно сторінка заведена. А потім заборонили всі ці сайти у нас в Україні, і я подумала: о, як добре, що я зможу від них відмовитися», — згадує жителька Дніпра Анастасія Тополь.

Той самий 2017-й. Комп'ютери українців атакує вірус Petya. І діяв він через програму для бухгалтерських звітів, згадують сисадміни. Під прицілом опинилася більшість банків та компаній.

«Одну з фірм, які я обслуговую, атакував цей вірус. Але я потрапив туди вчасно і частину даних вдалося зберегти. Того дня мені надійшло багато дзвінків, чи можна чимось допомогти. Бо частина файлів виявилась зашифрованою», — розповів системний адміністратор-фрилансер Андрій Хоняк.

2020-й. Україна бере курс на цифрову державу. Профільне Міністерство презентує додаток "Дія". У ньому ж — внутрішній і закордонний паспорти, студентське та навіть водійське посвідчення.
«Усім водіям знайомі ситуації, коли ти забув у іншій сумці, в іншій кишені, в іншій куртці документи, боїшся, щоб тебе не зупинила поліція. Але ж насправді ти маєш повне право керувати цим транспортним засобом. І ми, як держава, якраз пішли назустріч людям. І дали їм змогу користуватися саме цифровими документами», — пояснив керівник з розвитку електронних послуг Міністерства цифрової трансформації Мстислав Банік.

А у Лізи не лише країна, а і життя — у смартфоні. Дівчина — блогерка. І за три роки має на сторінці понад 10 тисяч підписників. Та окрім спілкування з ними, у соцмережі ще й працює.
«Я веду соцмережі інших бізнесів, роблю для них контент, публікую його, відповідаю на коментарі, займаюсь просуванням, розвитком акаунтів», — розповіла блогерка Єлизавета Омельченко.

Чи розвиватиметься надалі у цьому напрямку сама, дівчина каже, поки не вирішила. Але те, що інтернет змінив наше життя — це однозначно так.
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ / НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. НАШІ 30
БІЛЬШЕ МАТЕРІАЛІВ