6 червня 1997 року у Дніпропетровську сталася техногенна катастрофа — на житловому масиві "Тополя-1" трапився зсув, який потягнув зі собою під землю гаражі, школу, два дитячих садки і багатоповерховий будинок.
Відомо, що ця місцевість постійно страждає від підтоплень і несправної каналізаційної системи. А ґрунти на правому боці міста складаються в основному з "лесових порід" (дрібнодисперсні суглинки, — ред.), які мають просадні властивості.
Просідання виникає через перезволоження землі, а втрата несучої здатності часто призводить до повного або часткового руйнування будівель і споруд. Детальніше про це ми
писали в нашому матеріалі.
Тому сильна злива, яка пройшла 5 червня, стала відправною точкою і поклала початок масштабним руйнуванням.
Уся вода з пошкоджених труб і затоплених підвалів зібралася під землею і перетворила ґрунт у рідину. Вона просто "витекла" вниз по схилу,
розповів Артем Костюк.
Журналісти сайту 34.ua поспілкувалися з Ганною (ім'я змінено на прохання жінки), яка до й під час трагедії жила в будинку № 20. Дім не постраждав, але після події всіх людей звідти евакуювали і розселили по нових квартирах. Ганна нам розповіла, що біди можна було б уникнути, адже жителі масиву задовго до обвалу стали розуміти, що відбувається щось недобре.
«За кілька тижнів до події я й інші жителі району дещо побачили. Ми пішли трусити килимки в посадку неподалік будинку. Коли ми прийшли на місце, я раптом побачила станцію "Зустрічну"», — розповідає Ганна.Варто зазначити, що до цього залізничні колії було видно виключно з висоти, а саме з вікон квартир будинку № 20, наприклад.
«Раніше із землі я не могла її бачити, дерева ж високі. А тут побачила, пішла вперед. Потім дивлюся під ноги — бачу тріщину. Земля розкололася, і я зрозуміла, що посадка опустилася, за моїми розрахунками, не менше ніж на півтора метра», — зазначила жінка.Коли Ганна і її сусіди виявили розкол, вони стали хвилюватися. Але ніхто нічого не зробив.
«А потім, десь за два тижні до того, як стався зсув, ми їхали з чоловіком із дачі по шляхопроводу, який іде від Героїв Сталінграда на Тополю. Тут ми звернули увагу, що річка, яка тече внизу, — по ній ішла глиняна жовта вода. Тут ми зрозуміли, що це не просто так», — доповнила Ганна.За словами жінки, люди захвилювалися і почали телефонувати до міськвиконкому.
«Нам відповіли: "Не розводьте паніку. За пропаганду ми на вас і в суд можемо подати"», — поділилася Ганна деталями.О 4 годині ранку 6 липня 1997 року зсув почався біля залізничного вокзалу станції "Зустрічна". Там відразу пішли під землю кілька гаражів. Далі він рухався в бік дитячого садка і зруйнував його.
«Рано-вранці прокинувся мій син. Він закричав: "Мама швидше, йди до вікна, НС!". Я прокинулася, підбігла до вікна і не могла зрозуміти, що відбувається. Внизу бігала моя сусідка і кричала щось своїй доньці. Я дивувалася: що могло трапитися? Син це зрозумів і попросив подивитися мене на садочок. І я бачу, як навколо садочка № 356 пливуть великі дерева — тополі. І вони повільно йшли під землю. Це страшна картина», — поділилася очевидиця.Жінка розповіла, що вона і її син схопили документи і надягли мокрий одяг, який не встиг висохнути після прання, після чого відразу вибігли на вулицю.
«Натовп із двору будинку № 22 повільно відходив на територію нашого будинку. Хто був у чому: хто в трусах, хто в халатах», — сказала Ганна.