Вони тижнями сидять в окопах, щодня потрапляють під обстріли й моляться,
аби повернутися живими додому. Війну, про яку так часто говорили у 2014 році, чомусь усе рідше згадують зараз.
Битва на сході, яка сколихнула всіх українців, змусила вчителів, кухарів та підприємців узяти до рук зброю. Війна за Незалежність, яка триває вже 7 років.
2014 рік. Майдан. Анексія Криму. І черговий удар для українців — захоплення Донбасу. У березні на півдні та сході починається “русская весна”— протести проти місцевої влади, пускають димові шашки, сльозогінний газ, стріляють у повітря. І згодом частина Донеччини та Луганщини опиняється під контролем агресора. Виконувач обов'язків президента оголошує про початок Антитерористичної операції.

Усього, за даними ООН, від початку війни загинуло понад 4 тисячі наших військових. Із Дніпропетровщини державні кордони пішла боронити чи не найбільша кількість людей: понад 27 тисяч, 619 із них — загинули.

Один із таких воїнів утратив життя, коли його дружина була вагітна. Жінка не хоче говорити про себе та про те, як їй важко. Адже вони з чоловіком побудували будинок, посадили дерево, мріяли про дитину. Утім поки вона була у лікаря на УЗД — він загинув на фронті. Жінка хоче, аби пам'ять про її чоловіка жила, а їхній син пишався батьком, якого так і не побачив.

«4 грудня 2015 року під час мінометного обстрілу він загинув від осколка міни в потилицю. У нього позивний “Сусід” був. Він завжди на всі руки майстер і все допомагав. Тому я розуміла: якби все було нормально, він знайшов би спосіб, щоб дізнатися результати УЗД і зв'язався зі мною», — говорить Олена Кузьмішкіна, яка втратила чоловіка у зоні АТО.
Від початку війни 1,5 мільйона людей покинули домівки.
Під обстріли потрапляли й мирні жителі. Вони не могли припустити, що війна вже на порозі. Від початку агресії 1,5 мільйона людей покинули домівки. Прихисток на Дніпропетровщині знайшли понад 73 тисячі переселенців, із них більш ніж 12 тисяч — діти. В обласному департаменті соцзахисту згадують: для них підготували гуртожитки та модульні містечка й досі виплачують щомісяця від 400 гривень до 3 тисяч. Але те, що війна триватиме аж 7 років, і подумати не могли.

«Взагалі термін експлуатації модульних містечок, відповідно до документів, проєктів, був визначений 3 роки. У 2015 році вони були побудовані. Тобто ми розуміємо, що у 2018 році термін експлуатації вийшов, але так, вони й далі функціонують», — говорить заступниця начальника управління обласного департаменту соцзахисту населення Тетяна Лахнова.
Не вистачало військових і техніки, тому на агресора йшли КамАЗами, маршрутками й автобусами.
Анатолій Швороб щороку їздить на Донбас. Він нещодавно повернувся із зони бойових дій. Чоловік згадує, що раніше не вистачало військових і техніки, тому на агресора йшли КамАЗами, маршрутками й автобусами. А ті, хто поверталися з лінії фронту, мусили знову боротися, але вже з умовами проживання.

«Поставили нам намет, але там ніяких не було умов. Тоді був мороз 22 градуси. У мене тоді була двостороння пневмонія, температура під 40, обморожені пальці на ногах, дві контузії. В санчастину я прийшов, відчинив двері, там на полу люди вже лежали. Ні буржуйок не було, нічого. Четверо діб ми там були», — говорить учасник АТО Анатолій Швороб.

Сім'ї АТОвців, волонтери та активісти — гуртувалися. Привозили бійцям їжу, одяг, екіпірування (від простих шкарпеток до тепловізорів).

«Пачками пила заспокійливе, бо коли починає накривати й всю трясе… Але ти знаєш, що потрібно хлопцям якось передати біноклі, тепловізори», — говорить волонтерка, дружина бійця АТО Валентина Швороб.
Одна з найзапекліших битв у нашій історії — за Донецький аеропорт. 242 дні тривала оборона.
Одна із найзапекліших битв у нашій історії — за Донецький аеропорт. 242 дні тривала оборона. За цей час загинуло щонайменше 100 наших бійців, понад 400 — зазнали поранень. З боку противника — втрат ще більше.

«Коли я вже заїхав, бій уже був на першому поверсі, тобто вибили з усіх поверхів, там бій був на дистанції приблизно 20–30 метрів, практично впритул. Вони вночі підходили через непідконтрольні нами поверхи, там закидали гранатами», — згадує захисник Андрій Гречанов.

Металеві панелі з Донецького аеропорту привезли до музею АТО, що у Дніпрі. На них нанесли повідомлення, які відправляли рідні бійців та волонтери. Ще сотні експонатів — на вулиці та всередині будівлі. Є і спеціальний кінозал на 360 градусів.

«Ми перші в Україні відкрили музей. Це було у травні 2016 року. Аналогів такого музею немає в Україні. Люди приходять сюди не тільки подивитися на експонати, вони можуть тут і спілкуватися, і проводити заходи, приносити свої експонати. Тобто абсолютно культурний простір для всіх», — говорить наукова співробітниця Музею АТО Ганна Терянік.
Ця війна назавжди нас змінила. Ба більше, вона змінює нас зараз, бо забрала життя понад 3 тисяч мирних жителів і більш ніж 400 тисяч військових. Свої домівки втратили 1,5 мільйона людей. Це якби без житла опинилася половина нашої області. Страшні цифри. Страшна війна. Безжальна війна.
ВІЙНА / НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. НАШІ 30